миру

Години спливають крізь пальці ночі, байдужі до ваги, яку вони несуть. Тут, удома, бриз приносить тишу неділі, що занурюється в спокій, тоді як годинник відраховує кінець вечора. Але Земля обертається невпинно, і за шість годинних поясів звідси над річкою Дніпро вже настало світанок 24 серпня. 

Під небом Києва Україна перетинає рубіж у тридцять п'ять років незалежності, вибореної чорнилом і мужністю у 1991 році. Проте святкувати суверенітет під відлуння повітряних тривог — це болісне випробування стійкістю. Ця дата — не просто історичний орієнтир у геополітиці; це нагальне нагадування про те, що свобода вимагає щоденного дихання і що війна — ця невпинна машина, що пожинає час і життя — мала б закінчитися вчора.

З тиші дому географічна відстань контрастує з близькістю почуттів. Нехай оберт планети скоріше принесе світанок до Східної Європи, принісши не лише святкування свободи, а й остаточне припинення зброї та мир, якого їй винен весь світ.